Шевченко Сергій Іванович

 Сергій для всіх був привітною і чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу

ШЕВЧЕНКО
Сергій Іванович
(18.02.1982 – 04.02.2025)

Сергій Шевченко народився і виріс в селі Панікарча Ржищівської громади. Закінчив Кузьминецьку неповну школу та продовжив навчання у Ржищівському індустріально-педагогічному технікумі, де здобув професію бухгалтера. Після закінчення навчання в технікумі був призваний на строкову військову службу. У 2003-му переїхав до селища Немішаєве Бучанського району на Київщині, де одружився та проживав зі своєю сім’єю. Працював у сфері енергетики. Сергій був життєрадісним, чуйним, дбайливим, працелюбним, наполегливим, зажив поваги серед колег. Брав активну участь у громадській роботі. Допомагав волонтерській групі «Немішаєвські бджілки», де дівчата-волонтери лагідно називали його «Джмеликом». З початком повномасштабного вторгнення ворога, коли населений пункт було окуповано, Сергій залишився у селищі і допомагав людям. Після деокупації Немішаєвого брав активну участь у відновленні його інфраструктури.

А 15 листопада 2023-го року Сергій Шевченко з позивним «Шева» став на захист Батьківщини у складі 403-го Окремого Стрілецького Батальйону 32-ї Окремої механізованої бригади. Брав участь у запеклих боях проти ворога на Куп’янському, Сумському, Торецькому, Запорізькому та Покровському напрямках.

Четвертого лютого 2025-го року, захищаючи незалежність, територіальну цілісність та державний суверенітет України, відважний «Шева» загинув під час виконання бойового завдання в районі Покровська Донецької області.

За мужність і відвагу Сергія Івановича Шевченка відзначено пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади».

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!