22 ЧЕРВНЯ - ДЕНЬ СКОРБОТИ ТА НАДАННЯ ПОЧЕСТЕЙ ПАМ‘ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
Сьогодні, напередодні Дня скорботи тa надання почестей пам'ятi жертв війни, у Ржищівській громаді відбулося покладання квітів. Міський голова Христина Чорненька разом з представниками Ради ветеранів, керівниками соціальних служб та працівниками культури вшанували пам’ять жертв війни та поклали квіти до пам’ятників міста.
Україна зазнала найбільших втрат за роки війни. Війна забрала життя 5 мільйонів військових і 5 мільйонів мирних жителів. Понад 2 мільйони стали примусовими гостарбайтерами у нацистській Німеччині та Австрії. Під час війни українці відчули на собі знущання, як від нацистської, так і від комуністичної тоталітарних систем. Про це свідчать братські могили у всіх селах Ржищівської громади: Букринський плацдарм, Крутий Вивіз…
Над Крутим Вивозом 7 квітня 1943 року, на Великдень, у протитанковому рові гітлеровською айнзацкомандою та місцевими поліцаями були зариті замордовані у спеціально прибувших з Києва машинах-душегубках мало не 5,5 тисяч мешканців Ржищівського району. Досі нероздільні у пам'яті ржищівчан «Кривавий Великдень» і Крутий Вивіз.
276 молодих людей Ржищева було відправлено до Німеччини та Австрії. Серед них був і ексголова Ради ветеранів Пасько Андрій Михайлович.
Великий внесок в наближенні перемоги зробили партизани на чолі з офіцером Тимофієм Строкачем. Загалом в Ржищівському районі в той час діяло 8 патріотичних організацій. На початку 1942 року вчитель Ю.І.Стеценко заснував підпільну групу, а пізніше діяли два партизанских загони, в одному з яких воювала Надія Кудрященко з братом Миколою.
Велику допомогу надавало населення Ржищівського району: надавали необхідну інформацію, продовольство, переховували поранених, ставали зв'язківцями.
У вересні 1943 року розгорнулась битва за Дніпро. Вода в Дніпрі кипіла і здіймалась стовпами вгору, червоніла від крові. 24 жовтня радянське командування прийняло рішення перенести основний удар на Лютиж. Тепер Букринський плацдарм називають «ложним», але смерть близко 200 тисяч солдат була справжньою. Бої тривали довго, і тільки 7 січня 1944 року Ржищів був остаточно визволений. На пагорбах придніпровських сіл танув сніг, всюди змішаний з кров'ю. Тим часом на просторах Радянського Союзу воювали тисячі українських солдат і офіцерів, серед них і Петренко Павло Миколайович контрадмірал, війсковий хімік. Похований в 1991 році на центральному цвінтарі Ржищева.
На жаль, трагедії повторюються. Руйнуються міста і села, гинуть кращі сини і донькі України, захищаючи рідну землю від російських загарбників… Ми повинні зберегти пам'ять про тих, хто відстояв і відстоює наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Вічна та світла пам'ять загиблим! Честь і слава живим Героям!
Дізнатися більше про історію Ржищівського краю, подіі Другої світової війни та про героїчні вчинки наших земляків ви можете відвідавши Ржищівську публічну бібліотеку. Чекаємо на вас!
За інформацією відділу культури і туризму
