Жиленко Анатолій Григорович

 Анатолія за його досвід і мудрість бойові побратими називали «Дід» і завжди уважно дослухалися до його настанов і порад

ЖИЛЕНКО
Анатолій Григорович
(04.12.1970 – 04.12.2024)

Анатолій Жиленко народився і виріс у затишному селі Панікарча Ржищівської громади. Свої перші життєві стежини проклав саме на його просторах. Звідси пішов і до школи у селі Кузьминці, після закінчення якої подав документи до Ржищівського СПТУ-28. Тут він здобув професію «водій тракторист». Тож після армійської служби, куди його призвали відразу після навчання в училищі, Анатолій пішов працювати слюсарем до Ржищівської «Сільгосптехніки». Та згодом повернувся до рідного села і влаштувався трактористом у місцевому господарстві. Односельчани знали його як веселого і дотепного чоловіка, готового завжди прийти на допомогу.

Першого березня 2024-го року молодший сержант Анатолій Жиленко пішов захищати рідну землю від ворога. Після короткої підготовки у навчальному центрі «Десна» попросився на службу до 66-ї окремої механізованої танкової бригади імені князя Мстислава Хороброго сухопутних військ ЗСУ на посаду водія-механіка танка. Маючи життєвий досвід, він добре знав свою справу. Тому бойові побратими з повагою називали Анатолія, як найстаршого у бригаді, «Дід». І він з радістю ділився з ними своїм умінням.

Безстрашний «Дід» загинув, несучи свою службу в селі Новолюбівка Сватівського району на Луганщині. З великими почестями поховали Героя у селі Кузьминці.

За сміливість і самовідданість у боротьбі з ворогом учасника бойових дій Анатолія Григоровича Жиленка нагороджено нагрудним знаком «За мужність та відвагу», медаллю та Грамотою «За заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!