Дудка Олександр Вячеславович

 Олександр, як приклад мужності і відваги, став справжньою легендою в боротьбі проти ворога

ДУДКА
Олександр Вячеславович
(27.11.1978 – 03.08.2023)

Для Олександра  Ржищівщина і її придніпровські узбережжя були не просто малою Батьківщиною, а місцем сили, з якого проростали його мрії, бажання, прагнення. Тому хлопець ніколи не задумувався про кращі краї. Тут виріс і змужнів, закінчив школу. І тут же пішов навчатися до Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму. А закінчив його вже як кваліфікований електрозварник. Тут, у Ржищеві, він жив і трудився, прагнув своїми справами нести людям добро, дарувати їм радість.

Жорстока війна, яку російський агресор віроломно приніс на українську землю лютневої ночі 2022-го, зруйнувала життєві плани не лише Олександру, а й всьому народу волелюбної країни. І в січні 2023-го він пішов до лав Збройних Сил України захищати рідну землю. Безстрашний і самовідданий рядовий Олександр Дудка  з позивним «Дуда» став не лише прикладом мужності та відваги для своїх побратимів, а й справжньою легендою в боротьбі проти ворога. Він був командиром бойової машини та командиром механізованого відділення. Як хоробрий український воїн, усі бойові завдання виконував чітко та вміло.

Але той злопам’ятний бій в районі населеного пункту Новоселівське, що на Луганщині, став для Олександра останнім. Серпневою порою 2023-го під час виконання чергового бойового завдання він потрапив під мінометний обстріл… Олександра Вячеславовича Дудку з великими почестями похоронено на його рідній землі, у Ржищеві.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!