Дяченко Сергій Станіславович

  Сергій залишився жити у спогадах рідних, друзів, знайомих та всіх, хто його знав, як найкращий син і брат, добрий друг і небайдужий юнак, готовий завжди поділитися останнім і прийти на допомогу кожному

ДЯЧЕНКО
Сергій Станіславович
( 12.04.1991 – 16.02.2024 )

12 квітня 1991 року в селі Нарцизівка Липовецького району Вінницької області народився хлопець, якого доля невдовзі привела на Ржищівщину, де він знайшов свій дім і став частиною нашої громади.

Шкільні роки Сергія минули у Великопріцьківській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Після її закінчення у 2008 році він вступив до Київського економічного інституту менеджменту, де здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.

Після навчання проживав у місті Обухів. Працював на Київському картонно-паперовому комбінаті, згодом - у ТОВ «ECO-АВТОТЕХНІКС». Його знали як відповідальну, щиру і працьовиту людину.

Коли Україна стала до боротьби за свою свободу, Сергій не залишився осторонь. У 2023 році він був призваний на військову службу по загальній мобілізації та долучився до лав 46-ї аеромобільної десантно-штурмової бригади. Сергій Дяченко з позивним «Дячик» служив стрільцем аеромобільної роти аеромобільного батальйону. Пройшов військову підготовку у Великій Британії, після чого виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, а згодом - на Мар’їнському напрямку Донецької області.

16 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання, Сергій Дяченко зник безвісти. Лише майже через два роки його тіло повернулося додому, щоб знайти вічний спочинок у рідній землі.

У скорботі залишилися мати та сестра, рідні, друзі й усі, хто знав і поважав Сергія. 1 лютого 2026 року Ржищівська громада провела свого Захисника в останню путь у селі Великі Пріцьки.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!