Гаврищенко Олександр Вадимович

  Саша був кремезним і сильним, але всі односельчани знали його як спокійного і порядного хлопця, якому завжди можна будо довірити будь-яку справу. Про нього казали: «Добряк»

ГАВРИЩЕНКО
Олександр Вадимович
( 22.03.1976 – 15.01.2025 )

Олександр Гаврищенко народився 22 березня 1976-го року. Мама привезла його у своє рідне село Великі Пріцьки, коли хлопцю було три роки. Відтоді Саша всім своїм дитячим серцем полюбив красу цих благословенних просторів, які стали його рідною малою Батьківщиною. Тут він ріс і мужнів. Тут закінчив Великопріцьківську школу. Звідси у 1994-му році був призваний на строкову військову службу. Демобілізувавшись, Олександр повернувся у рідне село. Працював у пожежній частині, а згодом - охоронником на Трипільській ТЕЦ. Та де б не був - скрізь виконував свої обов’язки чесно і добросовісно. Односельчани знали його як кремезного і сильного добряка, завжди спокійного і порядного хлопця.

9-го листопада 2024-го року Олександр Гаврищенко став на захист Батьківщини у лавах ЗСУ. Як стрілець механізованого батальйону однієї з військових частин він боронив Україну від ворога на Покровському напрямку. 15-го січня 2025-го року Олександр разом з побратимами пішов на виконання чергового бойового завдання. Свій останній бій він прийняв у районі населеного пункту Звірове, де загинув від атаки ворожого дрона. Майже рік відважний воїн вважався зниклим безвісти. І лише у грудні 2025-го Олександр повернувся у рідне село на щиті.

З великою скорботою і пошаною провели односельчани свого Героя в останню дорогу. Свій останній спокій Захисник України Олександр Вадимович Гаврищенко знайшов у рідній Великопріцьківській землі.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!