Лелеко Максим Васильович

 Максим любив рідні придніпровські кручі, з яких відкривалася вся його вільна Україна і не знав, що колись йому доведеться боронити її зі зброєю в руках

ЛЕЛЕКО
Максим Васильович
(08.10.1989 – 28.05.2023)

Максим народився золотою осінньою порою в овіяному легендами історії мальовничому селі Гребені, нині Ржищівської громади. Воно вільно розкинулося на високих пагорбах над древнім Дніпром-Славутою. Хлопчина любив ці круті придніпровські кручі, з яких відкривався безмежний простір його безмежної і вільної України. Він був готовий ділити з нею всі її радощі та печалі і  пишався, що народився українцем. Тоді Максим ще не знав, що через три десятки літ доведеться зі зброєю в руках відстоювати кожну мить цієї любові до рідного краю. А тоді він закінчив Стайківську школу, здобув професію у ДНЗ «Ржищівський професійний ліцей», створив сім’ю. Разом з дружиною та сином Марком проживав у місті Хорошів Житомирської області.

Його сім’ю, як і багато інших українських родин, боляче сколихнула звістка про повномасштабне вороже вторгнення ворога на українські землі. І Максим Лелеко став до лав  Збройних Сил України захищати рідну Батьківщину від ворога. З позивним «Птиця» він пліч-о-пліч зі своїми бойовими побратимами протистояв російським окупантам.

У травні 2023-го року під час виконання бойового завдання війна обірвала зовсім молоде життя. Максима Васильовича Лелеко з великими почестями поховано у місті Хорошів, де мешкає його сім’я.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!