Литвиненко Іван Іванович

 Іван в боях з ворогом кілька разів був поранений, та щоразу ставав на ноги і повертався у стрій…

ЛИТВИНЕНКО
Іван Іванович
(15.05.1993 – 18.07.2023)

Іван народився на Миронівщині у селі Тулинці. А коли йму було 8 років, родина оселилася у Піях, нині Ржищівської громади. Це мальовниче і затишне село стало для хлопчини малою Батьківщиною.  Його стежками він бігав до місцевої школи. Його дорогами виходив у самостійне життя. Після школи вступив до Ржищівського професійного ліцею. А потім пішов проходити строкову військову службу. Мріяв повернутися в рідні краї, мирно жити і працювати на  добро собі і людям.

Та ворожа агресія на сході рідної країни не дала збутися  Івановим мріям. І він пішов захищати свою Україну. Кілька років боровся з ворогом в зоні АТО. Потім було 22-ге лютого 2022-го…  А вже 26-го лютого Іван Литвиненко став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України. З перших днів війни він з позивним «Кажан» сміливо боровся з ворогом, захищав свій народ, свою Батьківщину. Неодноразово доводилося йому після поранень зводитися на ноги, щоб знову стати у стрій і гнати ворога з рідної землі.

Та під час виконання чергового бойового завдання в одному з боїв на Запорізькому напрямку відважний воїн Іван Литвиненко отримав рани, несумісні з життям… Його так і не дочекалися вдома батьки і сестра. Безстрашного Героя з почестями поховано у його рідній Піївській землі.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також самовіддане виконання військового обов’язку старшого солдата Івана Івановича  Литвиненка посмертно нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!