Лопуга Анатолій Володимирович

 Анатолій хотів бачити Україну вільною, квітучою і щасливою…

ЛОПУГА
Анатолій Володимирович
(19.06.1982 – 20.03.2021)

Анатолій прийшов у світ на Рівненщині в селі Остки. Та згодом доля привела його в Миронівський край, де він тривалий час проживав у селі Македони. З мальовничими краєвидами Ржищева хлопець познайомився, коли прийшов навчатися до Ржищівського профтехучилища №28, нині – ДНЗ "Ржищівський професійний ліцей". Тут він здобув професію. Звідси вирушив у самостійне життя. Та Ржищівщина не бажала відпускати завзятого юнака зі своїх просторів. Можливо, саме тому, коли він зустрів кохання та одружився, Анатолій переїхав до села Балико-Щучинка, де оселився разом зі своєю сім’єю. Тут він тривалий час трудився вантажником на одному з місцевих підприємств.

Тривожні події 2014-го року покликали Анатолія Лопугу на захист рідної землі. Він мріяв бачити рідну Україну вільною, квітучою і щасливою. Тому майже рік він боронив Україну від ворога в зоні АТО на Донеччині. Тоді, серед суворих боїв і постійної небезпеки, доля дала йому шанс вистояти і повернутися додому.

Та суворі воєнні випробування залишили свій нищівний слід у житті хороброго захисника України. І та страшна війна наздогнала безстрашного воїна через шість років, обернувшись тяжкою недугою, що забрала його життя у березні 2021-го року. Свій останній вічний прихисток Анатолій Володимирович Лопуга знайшов у рідній Балико-Щучинській землі.  

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!