Що потрібно знати власникам домашніх тварин про сказ
В час інформаційних технологій та інтернетизації майже кожен власник домашньої тварини черпає безліч інформації з мережі Інтернет і, власне, дійсно розуміється в питаннях утримання свого улюбленця. Незважаючи на таку високу обізнаність, у власників можуть виникати нові питання щодо утримання улюбленців або профілактики інфекційних захворювань на які треба знову шукати відповіді. Тому хочемо звернути увагу громадян на законодавчі акти щодо правил та умов утримання тварин в домашніх умовах.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі — Закон) стаття 1 встановлює, що утримання в домашніх умовах — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нерідко зустрічаються і любителі екзотики, що утримують диких тварин. Проте дика тварина може опинитися у людини і випадково, скажімо, якщо особа підібрала поранену тварину з метою лікування. В останньому випадку, виходячи з термінології Закону, йдеться про утримання диких тварин у неволі, а не в домашніх умовах. Проте з практичної точки зору це лише питання термінології.
Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.
Так, ст. 1 Закону визначає, що домашні тварини — це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні..
Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі ст. 7 Закону основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.
Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:
- забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;
- дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.
Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити:
- безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
- безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
- безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Дозволяється утримувати:
- домашніх тварин – у квартирах, де проживає кілька сімей, – лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
- домашніх тварин – у «зоокутках» дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів – з дозволу відповідного органу за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини;
- домашніх тварин – у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
- домашніх тварин – юридичними особами: для охорони – в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
- собак – без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Діючим законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.
Згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях -тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 Кримінального кодексу України
Давайте трохи розберемося в питанні профілактики сказу.
Сказ – це вірусне захворювання, яке вражає центральну нервову систему всіх теплокровних тварин та людини.
Основним джерелом хвороби є безпритульні (собаки, коти) та дикі (лисиці, вовки) тварини, які і є резервуаром вірусу в природі.
Найчастіше зараження сказом відбувається під час укусу, а також коли слина (з вірусом) від хворої тварини потрапляє на пошкоджені ділянки шкіри чи слизові оболонки.
Головна ознака хворих на сказ тварин – зміна поведінки, але іноді перші симптоми можуть бути неспецифічними (може спостерігається млявість, лихоманка, блювота та анорексія). Через декілька днів (іноді тижнів, місяців) ознаки можуть прогресувати до нервових розладів, порушень координації, слабкості та паралічу, утрудненого дихання та ковтання, надмірного слиновиділення, аномальної поведінки, агресивності та/або самокалічення.
Домашні тварини, зазвичай, відмовляються від їжі, проявляють знервованість, агресивність, не спровоковано кидаються на тварин та людей.
Дикі тварини втрачають обережність, з’являються у населених пунктах або інших місцях, можуть нападати на людей і тварин.
Будь-який укус твариною, без отримання кваліфікованої ветеринарної (для тварин) або медичної (для людей) допомоги, може привести до смерті.
ЩО РОБИТИ ПРИ НАНЕСЕННІ ПОКУСУ АБО ПОДРЯПИНИ ТВАРИНОЮ?
1) інтенсивно промийте (впродовж 10-15 хвилин) пошкоджену ділянку тіла мильним розчином води;
2) накладіть стерильну пов’язку;
3) обов’язково зверніться до лікувального закладу для отримання консультації та медичної допомоги (несвоєчасне введення антирабічної вакцини призводить до смерті).
ВАЖЛИВО!
Діагностування сказу при житті не розроблено, а остаточний діагноз ставлять лише після загибелі тварини.
Єдиним ефективним методом профілактики захворювання являється своєчасна та щорічна вакцинація (щеплення) тварин проти сказу.
ПОШИРЕНІ ПОМИЛКОВІ ТВЕРДЖЕННЯ:
• «Я не вакциную свого домашнього улюбленця проти сказу, тому що він ніколи не виходить на вулицю, а значить і не захворіє на сказ».
Це велика помилка. У слині, що виділяє хвора тварина, вірус сказу може зберігатися близько 24 год, в гниючих трупах – 2-3 тижні, в ґрунті – 2-3 міс. Тобто з вулиці, на взутті, Ви випадково можете занести вірус до своєї домівки.
• «Я вакциную свою тварину проти сказу один раз на 1-3 роки, як написано в деяких настановах до вакцини, а це означає, що імунітет до вірусу сказу у неї є».
Це також помилка. В неблагополучних до сказу районах, вакцинацію тварин проти сказу необхідно проводити один раз на рік. Це не шкідливо для здоров’я тварини, а навпаки – у неї виробиться стійкий імунітет проти вірусу сказу.
• «Я купую вакцину в Інтернет-магазинах або інших торгівельних майданчиках мережі Інтернет, бо там вони дешевші».
Це взагалі недопустимо! При покупці вакцин на таких «сумнівних» торгівельних майданчиках Ви наражаєте свого домашнього улюбленця на велику небезпеку.
По-перше, Ви не можете бути впевнені в тому, що вакцину, яка є біопрепаратом, доставлять до поштового відділення (або адресно кур’єром, тощо) з дотриманням всіх вимог «холодового ланцюга» – бо вакцина має зберігатися та транспортуватися за певних умов. А це означає, що при вакцинації свого улюбленця такою «сумнівною субстанцією» імунітет проти сказу у тварини навряд чи виробиться.
По-друге, вакцина з порушеними умовами зберігання після введення до організму, може привести до непередбачених наслідків та шкоди здоров’ю тварини і навіть її смерті.
ТАК ЩО РОБИТИ?
1) Вакцинувати проти сказу всіх домашніх тварин, незалежно від того відвідують вони вулицю чи ні.
2) Робити щорічне щеплення проти сказу своїм улюбленцям із 3 міс. віку.
3) Вакцинацію проти сказу має робити тільки ветеринарний лікар у ветеринарній лікарні, де обов’язково буде ветеринарна аптека, яка гарантує дотримання необхідних вимог при транспортуванні та зберіганні вакцини.
4) Після щеплення тварини ветеринарний лікар має зробити відмітку про вакцинацію у ветеринарно-санітарному паспорті Вашого улюбленця, що є підтвердженням проведеного профілактичного заходу.
Отримати консультацію або вакцинувати тварин можна в будь-якій державній лікарні ветеринарної медицини Обухівського району:
Богуславська державна дільнична лікарня ветеринарної медицини
м. Богуслав, вул. Стадіонна, 12. Тел: (04561) 4-24-29, (04561) 5-14-96, (04561) 5-14-97
Васильківська державна дільнична лікарня ветеринарної медицини
с. Червоне, вул. Васильківська, 2 г. Тел: (04571) 2-47-81
Кагарлицька державна дільнична лікарня ветеринарної медицини
м. Кагарлик, вул. Каштанова, 58. Тел: (04573) 5-13-49
Миронівська державна дільнична лікарня ветеринарної медицини
м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1. Тел: (04574) 5-11-52, (04574) 5-31-95
Обухівська державна дільнична лікарня ветеринарної медицини
м. Обухів, вул. Васильківська, 13. Тел: (066) 009-09-25
Обухівське районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області
