Ржищівська міська територіальна громада
Київська область, Обухівський район

«ПАЛІТРА ЖИТТЯ БОРИСА ДЕГТЯРЬОВА»

Дата: 27.09.2024 10:37
Кількість переглядів: 71

Фото без описуБорис Степанович Дегтярьов народився 22 вересня 1934 року в селі Зікрачі Кагарлицького району в сім’ї службовця. У Зікрачах закінчив початкову школу. У Великих Пріцьках - десятирічку. Вступив до Київського художнього інституту, але через два роки навчання, у зв’язку сімейними обставинами, залишив. Хоча на все життя лишився справжнім художником, що сповідує найкращі традиції образотворчого мистецтва українських художників. 

В одному з його віршів є такі слова:

Хтось цінить на карбованці, на літри

Добробут свій і неозорий світ.

А я його вимірюю в палітрі,

Вміщаю в сотні сонячних палітр.

(«3 мольбертом»)

Перші свої поезії Борис Дегтярьов почав друкувати в газеті «Звезда», коли відбував строкову службу. А після демобілізації пішов працювати завідуючим сільським клубом, де також був і кіномеханіком. Заодно пішов навчатися до Прилуцького на відділ електрифікації. Отримавши диплом, став працювати електриком насосних станцій у Ржищеві.

Література і живопис стали не лише постійним заняттям талановитого митця, а й основою життя. У вільний час його частенько можна було побачити з мольбертом то на Іван-горі, то на крутосхилах Дніпра. Бо, як він сам казав, для нього живопис і література – « душі наснага і відрада».

Поезія Бориса Дегтярьова в різні періоди друкувалася на сторінках районної, обласних, центральних газет, в колективних збірниках. У 1994 році у видавництві «Просвіта» поет видав першу зірку своїх поезій «Відгомін часу». А через два роки вийшла друком друга збірка його віршів «Сповідь». Творчий доробок поета високо оцінила читацька аудиторія. Чимало віршів талановитого поета покладено на музику. Пісні на його слова виконуються як учасниками художньої самодіяльності, так і професійними естрадними артистами.

Збірки «Відгомін часу» і «Сповідь» стали дійсно сповіддю автора за прожиті роки. В них поетичною мовою відтворено ряд історичних постатей, ставлення літератора - громадянина до рідної землі, до людей, які живуть на ній, до рідної природи. Поряд з цим - філософське осмислення призначення людини у цьому світі, її. почуттів, прагнень, переживань.

До глибини душі тривожить Бориса Степановича і питання рідної мови, її жахливий суржик.

...Не відцураймося добра —

Своєї мови, бо загинем

Нема без неї ні Дніпра,

Нема без неї України.

Та, щоб глибше і повніше проаналізувати творчий здобуток поета і художника Бориса Степановича Дегтярьова, слід, певно, написати об’ємний трактат. Але для нас його поезія - то перемиті немеркнучі перлини, то висока ідейна спрямованість, струнка форма, глибокий зміст, витончені художні засоби.

Борис Степанович Дегтярьов попрощався зі світом ступивши на поріг свого 89-річчя. Чутливе серце поета і художника зупинилося 21 вересня 2023 року. А 22, якраз в день його народження, Ржищів і увесь світ прощався з надзвичайно талановитим митцем, високо інтелігентним, обдарованим Всевишнім, майстром пера і пензля.

У нашому Придніпровському краї Бориса Степановича згадують добрими словами як громадського діяча, талановитого земляка, художника, поета і просто добру людину. Так, він був справжнім сином України, готовим віддати за неї всього себе.

Борис Дегтярьов оспівав рідну землю у своїх неперевершених віршах, оспівав у мелодійних піснях, написаних композиторами на його твори.

Зримим відображенням поетичної творчості митця є його живописні шедеври. Поезія і картини, які являють собою єдине ціле, іноді немислимі одне без одного.

Колискою його творчого дитинства було мальовниче село Зікрачі. Мамині барвисті вишиванки, мальовнича природа рідного краю будили уяву, сприяли пошукам.Пробував малювати все, що бачив перед собою. Часом папером слугували побілені стіни рідної хати, за що часто перепадало від матері. Першим учителем був батько....

Не було фарб, тож малював «хімічними» олівцями, подарованими батьком, а ще трофейним (німецьким) двоколірним. Згадував: «У 5 класі, помітивши мою «хворобу» - пристрасть до малювання, учитель Іван Васильович подарував мені акварельні фарби, «медові», як говорили учні. Це був справжній тріумф. Учитель носив по класу і показував дітям мої скарби - малюнки».

Згодом, вже продовжуючи свою шкільну науку у Великопріцьківській середній школі, Борис Дегтярьов навчався у художньому гуртку під керівництвом М. Витищенка - доброго знавця живопису. Писав олівцем ескізи, портрети. Особливий потяг до графічного мистецтва супроводжував його завжди. Пізніше він розповідає, що створив цілу галерею портретів видатних осіб.

З 1981 року - постійний учасник виставок. За роки його творчого життя десятки їх обласних, республіканських, всесоюзних відбулося як у рідному Ржищеві, так і в різних містах України. Тематика полотен різноманітна: пейзаж, натюрморт, портрет, історичне минуле, ратний подвиг народу, шевченкініана.

На відкритті своїх персональних виставок, що нерідко відбувалися у рідному Ржищеві, поет і художник Борис Дегтярьов завжди зустрічав сотні шанувальників своєї творчості. Його творчий здобуток, як письменника, завжди тісно був поєднаний з поетичним доробком. А презентації картин обов’язково супроводжувалися віршами їх автора. І завжди на адресу Бориса Степановича лунали теплі слова вдячності, повні захоплень відгуки, щирі побажання нових творчих перемог.

У березні 2023 року голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський вручив нашому талановитому земляку, художнику Борису Дегтярьову, свідоцтво Почесного члена НСХУ.

В пам'яті всіх, хто знав Бориса Степановича, він назавжди залишиться геніальним літописцем, який у своїх творах та полотнах звеличив наш Придніпровський край та всю Україну


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора