ПЕДАГОГ ЗА ПОКЛИКАННЯМ!
Народилася Лариса Полікарпівна в с. Городищі-Пустоварівці Володарського району Київської області. Закінчивши місцеву школу, вступила на філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. М. Горького. Та навчання перервала війна. І лише в 1943 році у неї з’явиться можливість відновити навчання в інституті.
Разом з дипломом за спеціальністю «Учитель української мови та літератури», Лариса Полікарпівна отримала направлення у школу на Закарпатті. Пропрацювала там три роки і в 1948 році повернулася до Києва. І вже тут звернулася в обласний відділ народної освіти за направленням на роботу. Саме там і зустрів її директор Ржищівського педагогічного училища, який саме шукав філолога. Так Лариса Полікарпівна опинилася у Ржищеві, у стінах педагогічного училища, у якому самовіддано пропрацювала аж до виходу на заслужений відпочинок..
Красива, ерудована, артистична, вона відразу завоювала симпатію колег і щире захоплення, повагу та любов студентів. Ось як згадують про неї колеги і колишні її студенти: «Вона мала феноменальну памʼять: читала з памʼяті вірші українських поетів, цитувала рядки з художніх творів для прикладів на
заняттях української мови». « Лариса Полікарпівна була дуже вродливою, гарно одягалася, бо мала золоті руки – сама шила для себе одяг, робила красиві зачіски, була при кладом для дівчат-студенток». «Лариса Полікарпівна була справжньою артисткою і режисером. Вона створила драматичний гурток, у якому брали участь викладачі, студенти, сама вона та її чоловік Іван Данилович Горобець – викладач музики, дві їхні доньки – Таїса й Зоя. Ставили пʼєси «Наталка Полтавка» (І.Котляревського), «Лісова пісня» (Лесі Українки) та ін.Ржищівчани, які приходили на вистави у Будинок культури, щиро захоплювалися грою аматорів. До речі, декорації робили студенти - гуртківці». «Разом із викладачами і студентами Лариса Полікарпівна виїжджала в села області на концерти. Люди вщент заповнювали клуби, дякували артистам за концерти, дарували квіти». «Лариса Полікарпівна читала зі сцени вірші. Добре поставлений голос, артистизм, ідеальна памʼять – все це дивувало і захоплювало присутніх».
Її руки ніколи не знали спокою, бо була вона і дуже працелюбною людиною, і творчим, цікавим викладачем, уміла ділитися своїм педагогічним скарбом із молодими колегами. Як педагог за покликанням, вона заслужила авторитет і повагу колег, студентів, жителів Ржищева.
Про її неперевершений талант наставника свідчать і численні нагороди. Лариса Полікарпівна мала звання «Відмінник народної освіти», медалі «Учасник війни», «Ветеран праці», була нагороджена багатьма грамотами за вагомий внесок у підготовку майбутніх учителів.
Памʼять про вчителя, маму, бабусю бережуть діти, внуки, вдячні студенти, колеги, жителі Ржищева.
