ЖІНКА ІНШОГО ВИМІРУ
Руденчик Нінель Григорівна народилася в суворому 1933 році у Харкові, в сімʼї робітника і домогосподарки. У 1941 році сімʼя переїхала у місто Макіївка, де і проживала в роки війни.Після закінчення середньої школи Неля навчалася у Таганрозькому вчительському інституті. Вищу освіту здобула навчаючись на історико-філологічному факультеті Донецького державного педагогічного інституту. А після закінчення цього навчального закладу отримала направлення на роботу в Таджикистан, у м. Пархар.
У 1953 році повернулася в Україну, переїхавши з чоловіком у м.Горлівку Донецької області. Спочатку працювала вчителькою російської мови та літератури у школах Донеччини. А потім - по місцю проживання – в м. Дзержинську, Павлограді (Дніпропетровська обл.). Тут же з 1974 по 1977 рік була кореспондентом газети «Світло Жовтня».
У Ржищів Нінель із сім’єю приїхала у 1977 році. Місто і його люди прийняли жінку і її родину, як рідних. Завжди спокійна, добродушна і врівноважена, вона швидко влилася у сім’ю ржищівчан. Ось як тепло згадують про неї друзі:
«Я щиро вдячна долі, що звела мене з такою чудовою людиною – Руденчик Нінель Григорівною. У житті мені зустрічалося багато хороших людей, але вона була найкращою серед них. Знайомство відбулося у кінці липня 1977 року. Ми, молоді спеціалісти, приїхали по направленню на роботу майстрами виробничого навчання у СПТУ-28 м. Ржищева. Чекали на директора Панасюка Ю.Т. До приймальні зайшли двоє – чоловік і красива, струнка жінка. Як потім зʼясувалося, вони теж прийшли з питань працевлаштування. Ми розговорилися, і я зрозуміла, що переді мною розумна, весела, добра і проста людина.
Ми з чоловіком почали працювати майстрами виробничого навчання, а Нінель Григорівна – вихователем у гуртожитку і вчителем російської мови та літератури. Щодня спілкуючись із нею, я була у захопленні від своєї старшої колеги. Вона була такою світлою людиною, її дуже поважали і любили учні та вчителі нашого закладу.Тривалий час випало Нінель Григорівні очолювати і первинну партійну ланку в училищі. І тут вона вміла тактовно, але вимогливо розставити все на свої місця. А тому на все життя у моєму серці залишиться добра памʼять про цю чуйну, справедливу, працелюбну, красиву душею, світлу людину.»
«Її постава, зовнішність, вміння добирати одяг і парфуми викликали здивування й повагу. Як? Яким вітром цю витончену й шляхетну жінку за несло в провінційне містечко? Наче з іншого виміру… Герцогиня у вигнанні… Навіть розмовляє інакше. Будує речення таким чином, що мимовільно відчуваєш: твоя незгода може стати образливою».
«Будучи етнічною українкою, вона дуже любила народну творчість і завжди дуже захоплювалася духовним надбанням українського народу. З великою шаною ставилася до народних обрядів. Ті, кого Неля Григорівна допустила до «ближнього» кола спілкування, повними пригорщами черпали її гостинність і кулінарну майстерність. Апофеозом завжди був її день народження наприкінці серпня. Дуже раділа, коли у подарунок їй приносили квіти, а ще більше - вірші. Любила вона їх..!»
Руденчик Нінель Григорівна з великою любов’ю ставилася до своєї роботи і залишила її у звʼязку зі станом здоров’я.