Професію лікаря часто називають найгуманнішою на землі
Професію лікаря часто називають найгуманнішою на землі. Адже лікарі покликані рятувати людям життя, допомагати їм повернути втрачене здоровʼя, полегшити болі та страждання. Тому й кажуть у народі, що хорошим лікарям ціни немає.
Саме таким лікарем-отоларингологом був у Ржищеві Ілля Андрійович Пушняк.
«Золоті руки»,– так говорили про нього ржищівчани, високо оцінюючи його професійність. Він робив операції по видаленню хворих гланд, поліпів у дорослих, дітей, лікував хворе горло. До нього за допомогою зверталися не лише місцеві, а й жителі навколишніх сіл.
Почувши про чудового лікаря у Ржищеві, - приїжджали до нього на операції і з багатьох різних областей України. Неодноразово доводилося йому і переробляти операції, зроблені у столичних лікарнях, коли хвороба продовжувала мучити людину.
Після операцій Іллі Андрійовича, які закінчувалися успішно, неодмінно наставало полегшення і видужання. І таких операцій на операційні дні часто назбирувалося не 2-3, а десять і більше.
Він був дуже чуйною, доброю людиною, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, приймав усіх, хто до нього звертався. Особливо нелегко було Іллі Андрійовичу з дітьми, які були нетерплячі і при найменших відчуттях болю били кулачками лікаря в обличчя, а ногами – в груди і живіт. Він з асистентом заспокоювали, вмовляли, вгамовували малих пацієнтів. Ніколи не підвищував голос на дитину, не кричав. Його нерви витримували все.
Біографія Іллі Андрійовича проста і звичайна. Народився він у селі Карапиші Миронівського району. Після закінчення середньої школи вступив до Київської фельдшерської школи, де вчився до 1951 року. А вже у 1960 І.А Пушняк закінчив навчання у Дніпропетровському медичному інституті і пішов працювати лікарем-отоларингологом в одну з лікарень Дніпропетровщини.
У 1963 році Ілля Пушняк переїхав у м. Ржищів. Тут 18 років свого життя він присвятить людям, працюючи лікарем у міській лікарні.
На превеликий жаль, несподівано рано обірветься його життя, коли дорога долі добіжить лише до 50-ти років. Це була непоправна втрата не лише для рідних, а й для всіх ржищівчан. Прощалися з дорогою людиною у приміщенні Будинку культури. Сотні людей прийшли сюди вклонитися воістину великій, надзвичайно совісній і скромній людині, вшанувати лікаря-професіонала, справжнього інтелігента. І, хоч був холодний березень, та люди несли багато квітучих вазонів. Адже живі квіти в букетах тоді ніде було дістати …
Пам’ять про Іллю Андрійовича бережуть рідні і ми, його земляки – всі, хто працював із ним, дружив, спілкувався і, просто, знав доброго лікаря-рятівника.
