ЗАСЛУЖЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНИ
Усе своє життя Олег Голік присвятив улюбленій роботі вчителя. Він був мудрим наставником та вихователем дітей. Ставив перед собою пріоритетні цілі і завжди добивався їх здійснення.
Народився Олег у листопаді 1937 року у Ржищеві. Тут, на мальовничих схилах овіяного славою Дніпра пройшло його раннє дитинство. Тут хлопець згодом став учнем першої школи. Тут разом з ним гартували свої крила найперші друзі та ровесники. Ось як задує про ті часи його однокласник Микола Олексійович Сторчоус:
«Олега я знаю з 1948 року. Училися ми в одному класі. Наші батьки працювали у Ржищівській райспоживспілці. Його батько був головою цієї організації, а мій – у нього водієм. Наше дитинство проходило у складних умовах: недоїдання, холод, нестача одягу, взуття. Та, не зважаючи ні на що, ми прагнули до знань і навчалися на «відмінно». Охоче займалися фізкультурою, хоча брати участь у спортивних змаганнях доводилося босоніж! Олег був товариський, відвертий, щирий, завжди відстоював справедливість. Він був добрий, співчутливий, відгукувався на чужу біду, завжди поспішав на допомогу… А своїх успіхів у житті добивався лише наполегливістю, цілеспрямованістю, та титанічною працею».
У 1959 році Олег Голік закінчив Київський педагогічний інститут ім.Горького, здобув кваліфікацію викладача фізики і основ виробництва та звання вчителя середньої школи. А з серпня 1959 р. по серпень 1969 р. працював учителем фізики та виробничого навчання в 5-10 класах Ржищівської середньої школи №1. Його любили і поважали за глибокі знання, вміння передавати їх школярам, за витримку і людяність.
«Олег Олексійович був моїм класним керівником та викладачем фізики у старших класах, - згадує його колишня учениця Валентина Волошин (Вдовенко). - Будучи школярами, ми не могли віддати належне його праці, усвідомити всю відповідальність і складність професії педагога. І, лише ставши дорослими, ми зрозуміли цінність його настанов, вагу знань, які передав нам наш мудрий учитель, відчиняючи двері у велике самостійне життя. Пригадую, як одного разу організовуючи зустріч однокласників, я розшукала нашого класного керівника і запросила відсвяткувати цю подію разом з нами. І він приїхав! Так щиро дивувався, що ми розшукали його в іншому місті. Був дуже радий зустрічі і, як завжди, пропонував свою допомогу, якщо буде потрібно. Розповідав про себе та розпитував нас про наше життя. Після цієї зустрічі були й інші. І ми ніколи не втрачали звʼязок із своїм учителем».
З 1969 по 1987 роки О.О. Голік працював учителем фізики у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі. Згодом училище було переведено до міста Біла Церква і перейменовано в Білоцерківське педагогічне училище. Та Олег Олексійович продовжував працювати в закладі до 1988 року. Потім ще до 1994 року викладав фізику у школі-ліцеї № 157 та середній школі № 178 в місті Києві. І де б не працював, своїй улюбленій роботі віддавався сповна.
За добросовісну працю Олега Олексійовича Голіка нагороджено значком «Відмінник народної освіти», медаллю «Ветеран праці». Йому присвоєно почесне звання «Заслуженій вчитель Української РСР».
Час невблаганний. Він летить, забираючи із собою роки, епохи, події та їх творців. Шостого квітня 2019 року Олексія Голіка не стало. Пішла у вічність мудра і працьовита людина, дорога для рідних, друзів, колег та учнів. Поховали шановного вчителя у Ржищеві біля його батьків.
