Палієнко Сергій Федорович

 Бойові побратими поважали Сергія як мужнього солдата та знаючого спеціаліста своєї справи. Йому довіряли, до нього прислухалися

ПАЛІЄНКО
Сергій Федорович
(02.03.1984 – 24.08.2024)

Сергій народився березневої пори 1984-го року у місті Києві. Але все його життя було нерозривно пов’язане з мальовничим селом Панікарча. Тут Сергійко провів свої найкращі дитячі роки, тут ріс і мужнів. Звідси і навчатися пішов до Кузьминецької школи. А згодом, вже як її випускник, вступив до Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув професію майстра виробничого навчання, як технік-будівельник. З цим і поїхав до столиці заробляти власний шматок хліба. Тривалий час трудився Сергій Палієнко на будовах Києва. Та, як і раніше, його рідний дім був у Панікарчі. Війна, що непрохано увірвалася в життя кожного українця, не оминула й долю Сергія Федоровича.

Розуміючи небезпеку, яку ніс на українську землю лютий ворог, 18 червня 2024-го року Сергій пішов добровольцем, як водій-електрик, до 150-ї бригади 3-го відділення радіорозвідки. Під час коротких підготовчо-тренувальних навчань зарекомендував себе як здібний солдат та отримав грамоту за досконале виконання поставлених завдань. А вже 7 липня 2024-го став на захист рідної країни з позивним «Турист». Бойові побратими поважали Сергія як мужнього солдата та знаючого спеціаліста своєї справи. Йому довіряли, до нього прислухалися. Та 24 серпня 2024-го року зв’язок з відважним «Туристом» обірвався.

Тривалий час його вважатимуть зниклим безвісти, а пошуки не дадуть результату. І лише майже через півроку рідні, земляки та вся Ржищівська громада отримають можливість з великими почестями провести в останню дорогу свого Героя, який загинув на Покровському напрямку Донеччини, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України. Свій останній спокій солдат Сергій Федорович Палієнко знайшов в рідному селі Панікарча.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!