Павліченко Віталій Олегович

 Для Віталія Україна стала улюбленою Батьківщиною…

ПАВЛІЧЕНКО
Віталій Олегович
(23.11.1985 – 29.10.2022)

Віталій народився у російському селищі Шаховське. А вже шестирічним хлопчаком разом з родиною переїхав до України, в  село Пії, нині Ржищівської громади. Цей затишний шматочок України став для хлопчини улюбленою Батьківщиною. Закінчив навчання у Піївській школі та й подав документи до Ржищівського профтехучилища №28, де отримав спеціальність механік-водій. У 2004-му юнака було призвано на строкову службу, яку він з честю проходив у одній із військових частин у місті Полтава. І відразу підписав контракт з Інститутом зв’язку, де стає керівником одного з ремонтних відділів. Після служби Віталій оселився в столиці. А після одруження разом із сім’єю їде до села Олянеця Тростянецької громади. Тривалий час добросовісно працює механіком автоколони в місті Ладижин. А коли ворог підступно вдерся на українську землю, то вже в перші дні Олянеця провела свого Героя на війну…

У складі третьої роти підтримки вогню 79-ої десантно-штурмової  бригади протягом восьми місяців Віталій безстрашно воював на Донеччині. Під час виконання бойового завдання під селищем Новомихайлівка, група відважних захисників України, в якій був і він, загинула… Його з почестями похоронено в селі Олянеця.

Указом Президента України Віталія Олеговича Павліченка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
 

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!