Шандра Олександр Вікторович

 Олександр навчав новобранців навичкам бойового мистецтва і цим робив вагомий внесок у переломний хід війни

ШАНДРА
Олександр Вікторович
(17.05.1973 – 05.09.2022)

Для Олександра святою колискою його життя було село Стайки. Тут народився, тут виріс і змужнів, тут прожив усе своє свідоме життя. Звідси ще завзятим юнаком пішов навчатися до Ржищівського середнього професійного училища, де здобув професію «тракторист-машиніст широкого профілю». Все своє трудове життя віддав рідному краю, який так безмежно любив. А розмінявши п’ятий десяток, пішов працювати на Трипільський пакувальний комбінат.

Коли ж на рідну землю прийшла біда, Олександр у лютому 2015-го пішов захищати свою Батьківщину. Понад рік на палаючих полях Донбасу в лавах 80-ї Львівської десантно-штурмової бригади боровся він за суверенітет і незалежність України. І війна залишилася в ньому пораненнями і контузією. Коли ж підступний ворог повномасштабно вторгся на українську землю, Олександр продовжив свою службу як інструктор. З 24 лютого 2022-го року навчав новобранців усім навичкам бойового мистецтва. І цим робив вагомий внесок у переломний хід війни. Його з повагою скрізь називали «Дід Саша». Бойовий досвід мудрого інструктора згодився в усіх гарячих точках, куди він без страху виїзджав, не жаліючи себе.  

Переповнене болем серце не витримало надлюдської напруги і зупинилося… Земляки з почестями і скорботою провели Олександра Івановича Шандру в останню дорогу і поховали у його рідному селі Стайки.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!