Сковпень Вадим Валерійович

  Вадим до кінця був відданим військовій присязі на вірність українському народові

СКОВПЕНЬ
Вадим Валерійович
( 27.05.1997 – 02.07.2025 )

Для Вадима колискою життя було рідне село Стайки, що на Ржищівщині. Саме ці придніпровські простори 27 травня 1997 року вітали його народження. Тут хлопець ріс і мужнів. Отримав спеціальність електрозварювальника в Ржищівському індустріально-педагогічному технікумі.

Він саме працював на одній з АЗС, коли 19 квітня 2025-го Батьківщина покликала його на захист рідної землі від ворога. Не вагаючись, змінив мирну професію на військову. Присягнувши на вірність українському народові, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення Вадим Сковпень, мужньо виконував свій військовий обов'язок, захищаючи Україну та даючи гідну відсіч ворожій навалі.

2 липня 2025-го року, під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Юнаківка, що на Сумщині, він разом із бойовими побратимами потрапив під ворожий мінометний обстріл. Той жорстокий бій став для Вадима останнім. З глибокою скорботою і незмірним болем прощалися зі своїм сином рідні Стайки. Земляки з великими почестями провели в останню дорогу свого Героя Вадима Валерійовича Сковпня, який знайшов свій останній спочинок в рідному селі.

Відважного воїна Вадима Валерійовича Сковпень посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!