Стефашин Руслан Миколайович
Для своїх побратимів Руслан був справжньою легендою, прикладом мужності та відваги
СТЕФАШИН
Руслан Миколайович
(11.01.1977 – 01.08.2024)
Руслан любив своє рідне місто Ржищів. Тут він народився, закінчив восьмирічку, навчався у Ржищівському професійно-технічному училищі №28, де здобув диплом кваліфікованого робітника. Ще з дитинства мав захоплення: любив порибалити на широкодолому Дніпрі. У 1995-му пішов на строкову службу до ЗС України. А повернувшись додому через два роки, Руслан не зрадив захопленню і обрав рибальство своєю професією, якій віддав понад 20 років свого життя. Доля подарувала йому зустріч з вродливою дівчиною Оксаною, яка стала його дружиною. У них народилося два сини і донечка.
А коли у 2014-му над рідною землею нависла загроза, Руслан Стефашин одним із перших доєднався до волонтерського осередку Юрія Марчука. У складі екіпажів неодноразово доставляв гуманітарний вантаж у зону бойових дій на Сході країни для військових та цивільного населення. Та після повномасштабного вторгнення Руслан, не вагаючись, 4 травня 2022-го став на захист України. Після навчання старшого сержанта Руслана Стефашина було зараховано до Президентського полку 21 батальйону спеціального призначення інженерно-саперного взводу. З позивним "Боцман" він разом з побратимами пройшов найгарячіші напрямки бойових дій. У квітні 2023-го отримав тяжке поранення. А ставши на ноги, повернувся у стрій вже начальником групи безпілотних авіаційних комплексів. Рішучий і відважний, він став прикладом мужності та справжньою легендою для своїх побратимів.
Та 1 серпня 2024-го, під час виконання бойового завдання у районі Красногорівки, безстрашний "Боцман" загинув. Його не дочекалися троє діток та дружина Оксана. З великими почестями відважного Героя поховано у його рідному Ржищеві на Алеї Героїв. За мужність і відвагу Руслана Стефашина нагороджено відзнаками "Волонтерський легіон" та "Сталевий хрест", медалями "Богдана Хмельницького", "Ветеран війни", "За поранення", "Кращий сержант".
ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!
