Забродський Антон Віталійович

 Серед полум’я боїв Антон мріяв відновити «Мрію»…

ЗАБРОДСЬКИЙ
Антон Віталійович
(31.08.1997 – 16.11.2022)

Антон народився у Києві. Змалку хлопчину вабило небо та літаки. Тож, закінчивши школу, вступив на навчання до технікуму ім.Антонова. А вже після строкової служби в НГУ закінчив Київський політехнічний інститут ім.Сікорського, працював провідним спеціалістом-технологом на заводі ім.Антонова. Він добре розбирався в автомобілях  і комп’ютерах, майстерно іх ремонтував. Любив свою роботу, був відданий Україні та понад усе цінував власну родину. І пишався дворічним синочком Яном. Своєю малою Батьківщиною вважав село Юшки, що на Ржищівщині, де часто гостював у бабусі.

З першого дня війни Антон разом зі своїм батьком Віталієм Анатолійовичем Забродським став на захист України у складі 130-го батальйону ТРО м.Києва. Брав участь у боях за Ірпінь аж до його визволення. Потім воював за місто Харків. Там, серед полум’я боїв він мріяв після Перемоги відновити вражений ворогом літак «Мрія».

Та під час виконання бойового завдання на переправі біля міста Ізюм, що на Харківщині, водій 3-го відділення 2-го взводу 1-ї стрілецької роти однієї з військових частин ЗСУ Антон Віталійович Забродський загинув. Вічний спокій своєму безстрашному Сину дала рідна земля села Юшки, де, вже стоячи на порозі вічності, він заповів своїм побратимам його поховати.

Антона Забродського  нагороджено медалями «Честь. Слава. Держава»,  «Незламним Героям російсько-української війни», «За оборону міста-Героя України Харкова» та відзнакою «Відзнака командира 130 об ТрО».

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ – ВІЧНА СЛАВА!